Словарь української мови (1924)/хук

by Борис Грінченко

◀ худяк

Словарь української мови Борис Грінченко Х хук

хукати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хук, ка́, м. 1) Выдыханіе, дуновеніе. 2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620. 3) Хука́ да́ти. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. См. Хвук, фук.