Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хитати
Берлін: Українське слово, 1924

Хита́ти, та́ю, єш, гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. II. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. III. 494.