Словарь української мови (1924)/хитро

by Борис Грінченко

◀ хитрість

Словарь української мови Борис Грінченко Х хитро

хитрово ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хи́тро, нар. 1) Хитро. Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом. Ном. № 3116. 2) Скоро, быстро. Вода хитро іде та вали б'є. Вх. Уг. 272. Ум. Хитре́нько.