Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хибати
Берлін: Українське слово, 1924

Хиба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Колебать, шатать. Стоїть хибка над водою, хибає собою. Гол. 2) = Хибатися. Полиця хибає — вже не стоїть.