Словарь української мови (1924)/хилити
| ◀ хилитати | Словарь української мови Х хилити |
хилитися ▶ |
|
Хили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Клонить, наклонять, склонять. Куди хилить вітер, туди й гілля гнуться. Ном. № 5875. 2) — горі́лку, ча́рку. Выпивать. Яким хилив иноді горілку незгірше свого дядька Охріма. Левиц. I. 280. Хилила таки добре чарку за чаркою. Левиц. Пов. 211.