Словарь української мови (1924)/хитрувати
◀ хитрощі | Словарь української мови Х хитрувати |
хитруха ▶ |
|
Хитрува́ти, ру́ю, єш, гл. Хитрить. Рудч. Ск. I. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. I. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у.