Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
химорода
Берлін: Українське слово, 1924

Хи́морода, ди, ж. 1) Причуда, капризъ. 2) Колдовство. Г. Барв. 326. Да й сміється вражий запорожець. А він химородою химородив. Сказано — каверзники. ЗОЮР. I. 79. 3) Хи́мороди гна́ти. Причудничать; колдовать. Тепер, каже, піст, дак чого ж химороди гнати? Г. Барв. 110.