Словарь української мови (1924)/Ур

by Борис Грінченко

◀ Т

Словарь української мови Борис Грінченко У

Ф ▶

Берлін: Українське слово, 1924

А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

 

У.

 

У–Ув · Уг–Уґ · Уд–Уж · Уз–Ук · Ул–Ум · Ун–Уп · Ур · Ус · Ут · Ух–Уя

ураг  •  ураговий  •  урадити  •  урадувати  •  урадуватися  •  уражати  •  уражатися  •  уражіння  •  ураз  •  ураза  •  уразити  •  уразище  •  уразливий  •  уразливість  •  уразливо  •  уразний  •  уранішній  •  уранці  •  уратувати  •  урачити  •  ураяти  •  урбарія  •  урвант  •  урвати  •  урвиголова  •  урвипола  •  урвисько  •  урвитель  •  урда  •  урдяний  •  уредний  •  урекливий  •  уректи  •  уремезовувати  •  уременити  •  уремення  •  уремня  •  урем'я  •  урепіжити  •  уретно  •  уречи  •  урешті  •  уривати  •  уриватися  •  уривок  •  уривцем  •  урити  •  урихтовувати  •  урівень  •  урівняти  •  урізати  •  урізатися  •  урікати  •  урікатися  •  урічливий  •  урічний  •  урльоп  •  урльопас  •  урльопник  •  урма  •  уробити  •  уробляти  •  уроблятися  •  уровище  •  урод  •  урода  •  уродай  •  уроджай  •  уродити  •  уродливий  •  уродник  •  уродниця  •  уродонька  •  урожа  •  урожай  •  урожайний  •  урожати  •  урожатися  •  урожденець  •  урож'я  •  урозсип  •  урозумити  •  уроїтися  •  уроки  •  уронити  •  уростати  •  уростич  •  уростіч  •  урочина  •  урочистий  •  урочисто  •  урочити  •  урочища  •  урочище  •  урубати  •  урубатися  •  урублити  •  урубний  •  уруна  •  урунитися  •  урунюватися  •  уручати  •  уряд  •  уряджати  •  уряджатися  •  уряди-годи  •  урядник  •  урядників  •  урядницький  •  урядовий  •  урядок  •  урядування  •  урядувати  •  уряжати  •  уряжатися  •  урясити  •  урятувати