Словарь української мови (1924)/уриватися
| ◀ уривати | Словарь української мови У уриватися |
уривок ▶ |
|
I. Урива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. увірва́тися и урва́тися, рву́ся, ве́шся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. М. Пр. 64. Увірва́вся бас, увірва́лася ни́тка, у́дка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: Уже́ йому́ ввірва́лось. Ном. № 1831. Розмо́ва увірва́лася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:… „держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться“, — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. III. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. I. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. III. 653.
II. Урива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ури́тися, ури́юся, єшся, гл. Зарываться, зарыться. Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь. Рудч. Ск. I. 39. У Кулиша о потупленныхъ, смотрящихъ въ землю, глазахъ. Не дивились на божий світ від сліз: в чорну землю врились. К. МБ. X. 15.