Словарь української мови (1924)/урікатися
◀ урікати | Словарь української мови У урікатися |
урічливий ▶ |
|
Уріка́тися, ка́ється, сов. в. уректи́ся, че́ться, гл. безл. Слышаться, послышаться. Ви ж казали, що дали йому чотирі рублі. — Та ні то вам так моє слово уреклось: я казав — чотирі без четвертака дав. Новом. у. (Залюб.).