Словарь української мови (1924)/уродливий

by Борис Грінченко

◀ уродити

Словарь української мови Борис Грінченко У уродливий

уродник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уродли́вий, а, е. 1) Красивый, пригожій. Не родись богатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Ном. № 1673. А виросла як панна, чорнобрива, уродлива. Шевч. 268. 2) Способный, даровитый. Там такий був чоловік на все вродливий. Рудч. Ск. I. 74. 3) Урожайный. Лани мої уродливі. ЗЮЗО. I. 549.