Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
Берлін: Українське слово, 1924
А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я
 
Р.
 

роб  •  роба  •  робак  •  робацтво  •  робачок  •  робина  •  робити  •  робитися  •  робіння  •  робітка  •  робітливий  •  робітний  •  робітник  •  робітниця  •  робітня  •  робітонька  •  роблений  •  роблениця  •  робливо  •  роблювати  •  робота  •  роботизна  •  роботуха  •  роботяга  •  роботяй  •  роботящий  •  робочий  •  робучий  •  ровень  •  ровінь  •  ровта  •  ровчак  •  рогаль  •  рогань  •  рогатизна  •  рогатий  •  рогатина  •  рогач  •  рогачик  •  рогачилно  •  рогачка  •  рогіжник  •  рогіз  •  рогітра  •  рогове  •  роговий  •  роговка  •  роговня  •  рогожа  •  рогожина  •  рогожка  •  рогожовий  •  рогоза  •  рогозовий  •  рогулька  •  рогуля  •  роґлик  •  родак  •  родатися  •  родачка  •  роделя  •  роджати  •  роджений  •  родзинки  •  родзинковий  •  родзиночки  •  родиво  •  родимець  •  родимий  •  родина  •  родини  •  родинин  •  родиня  •  родитель  •  родителька  •  родительський  •  родити  •  родитися  •  родич  •  родичатися  •  родичів  •  родичка  •  роділля  •  родіння  •  родний  •  родовитий  •  родовитість  •  родовід  •  родонути  •  родонька  •  родоньків  •  родонько  •  родючий  •  родючина  •  родючість  •  родющий  •  роєнний  •  роєчок  •  рожа  •  рожаїстий  •  рожай  •  рожаний  •  рожати  •  рожатися  •  рождати  •  рождатися  •  рожденець  •  рождений  •  рожденик  •  рождениця  •  рожденка  •  рождення  •  рожевий  •  рожево  •  рожен  •  роженочка  •  рожин  •  рожина  •  рожівка  •  рожівна  •  рожувати