Словарь української мови (1924)/родовитий

by Борис Грінченко

◀ родний

Словарь української мови Борис Грінченко Р родовитий

родовитість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Родови́тий, а, е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.