Словарь української мови (1924)/рожен

by Борис Грінченко

◀ рожево

Словарь української мови Борис Грінченко Р рожен

роженочка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роже́н, жна́, м. 1) Вертелъ. Єдин тримає печеню, а другий рожен. Ном. № 13199. 2) Роженъ, заостренный колъ (въ простыхъ саняхъ и пр.). Г. Барв. 323. Ой хто ж мене та не любить, рожен йому в серце. Чуб. V. 10.