Словарь української мови (1924)/робити
| ◀ робина | Словарь української мови Р робити |
робитися ▶ |
|
Роби́ти, блю́, биш, гл. 1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157. 2) Работать. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб. 3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. 4) Свої́м бо́гом роби́ти. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить. 5) Роби́ти во́лю. Исполнять желаніе. 6) Роби́ти зві́стку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб. 7) Хліб роби́ти. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. НП. 350. 8) — пла́ту. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.