Словарь української мови (1924)/родимець
◀ родиво | Словарь української мови Р родимець |
родимий ▶ |
|
Роди́мець, мця, м. Болѣзнь: параличъ. Чуб. I. 111. Шевч. 307. Алв. 20. Щоб тебе родимець побив. Ном. № 3729. Коли б йому язик родимець одібрав. Г. Арт. (О. 1861. III. 87).