Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
Берлін: Українське слово, 1924
А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я
 
Р.
 

ряб  •  рябець  •  рябий  •  рябина  •  рябити  •  рябісінький  •  рябісінько  •  рябіти  •  рябітися  •  рябканистий  •  рябко  •  рябо  •  рябок  •  рябокрилий  •  рябомизий  •  ряботиння  •  рябуха  •  рябчик  •  ряд  •  ряделце  •  ряденце  •  рядити  •  рядитися  •  рядло  •  рядна  •  рядний  •  ряднина  •  рядно  •  рядняний  •  рядовий  •  рядовик  •  рядовина  •  рядок  •  рядувати  •  рядюга  •  ряжа  •  ряжанка  •  ряжечка  •  ряжка  •  ряма  •  рямено  •  рями  •  рямити  •  рямка  •  рямпати  •  рямтя  •  рямця  •  рям'я  •  рянда  •  ряндавий  •  ряндка  •  ряндя  •  ряндярь  •  ряпуха  •  ряса  •  рясити  •  рясиця  •  ряска  •  рясний  •  ряснистий  •  рясниця  •  рясніти  •  рясно  •  ряснота  •  рясота  •  ряст  •  рятування  •  рятувати  •  рятуватися  •  рятуйточки  •  рятун  •  рятунка  •  рятунок  •  ряхатися  •  ряхта  •  ряхтіти  •  ряхтяний  •  ряцьки  •  ряцькувати