— Чи вони казали вам, що хочуть донести російській команді про все, що тут діється?
— Так, паноньку, так — сказав свідок.
Лице четаря Жабика сіяло радістю!
Борович передавав судові все те по німецьки.
Поручник Банах-Прислопський нетерпеливився. Він совався по кріслі, що аж скрипіло.
— Вона вповні підтверджує цілий акт обвинувачення — сказав предсідник. — Чи пан оборонець має які питання? Здається це буде зовсім злишне.
— Противно! Хочу свідка про дещо спитати — сказав Банах-Прислопський.
— Прошу дуже — відповів з нехіттю предсідник, для котрого розправа вже за довго тревала.
— Прошу запитати свідка, чи тоді як обвинувачені все те свідкові оповідали, був там носорожець-ріноцерус?
Борович передав питання свідкові.
— Так, паноньку, так — відповів свідок.
— Прошу запитати свідка, чи тоді пан четар Жабик хотів свідка знасилувати?
Борович передав і це питання.
— Так, паноньку, так — відповів свідок.
— Високий суде! Це є тип свідка знаний добре в правничих кругах, особливо серед криміналістів. Свідок, що на всі питання відповідає потакуючо. Коли я уложу ті самі питання заперечуючо, то свідок також на кожне питання відповість: Так, паноньку, так! Тим самим свідок заперечить обвинувачення. Вона на ставлені питання потвердила такі річі, яких рішучо не могло бути. Бо хіба немислиме, аби молоденький і гарний мущина, як четар Жабик, зневолив таку стару і просто відразливу жінку і неможливо аби тут, в білоруськім селі, появився нараз ріноцерус, звірина тропікального підсоня. В доходженнях зайшла ця велика похибка, що четар Жабик не зажадав від свідка, аби сам оповів йому цілу справу, тільки ставив питання, які зі свого уряду уважав як відповідні.