Як збільшити врожай
Як збільшити врожай пер.: С. Ф. Веселовського Черкаси: Державне видавництво України, 1924 |
|
Проф. ЄГОРОВ
ЯК ЗБІЛЬШИТИ ВРОЖАЙ
ПРО НАСЛІДКИ РОБОТИ
ДОСВІДНИХ СТАНЦІЙ
Переклад за редакцією і з додатками
проф. С. Ф. Веселовського
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ
1924
Д. У. Д. Замова № 569. Наклад 5000 прим.
2-га зразкова держ. друкарня, ор. вид. „Шлях Революції“ м. Черкаси
Причини, що від них залежить великий чи малий урожай, можна поділити на дві групи. На одні з них людина вплинути не може, як-от: тепло, вохкість, світло, цеб-то все те, що в широкому розумінні є клімат. Другі — це вже такі, що на них людина до певної міри може впливати, повертати їх так чи инакше.
В ріжних місцевостях всі ці причини врожайности сполучаються і впливають не однаково. От чому не може бути одного рецепта для підвищення врожайности, і спроби дати такий рецепт звичайно були невдалі. Згадаємо, до речи, систему Овсінського, який вважав за можливе забезпечити врожаї, точніше щорічні недороди, мілкою оранкою, систему Демчинських батька й сина, що сподівалися збільшити врожаї, пересажуючи хліба, та инші.
Потрібно глибоко, серйозно і зо всіх боків опрацювати завдання. І тільки в цей спосіб ми зможемо розвязати питання про підвищення врожайности нашого поля. Таку роботу роблять наші досвідні поля та станції. Найстаріше досвідне поле в нас на Україні — це Полтавське; засновано його було в 1884 р. Зараз це поле нараховує 39 років невпинної праці на користь українському хліборобству.
З початку досвідні поля засновувалося випадково, головним чином, з ініціятиви сільсько-господарських товариств (як Полтавське досвідне поле й (нерозбірливий текст) з ініціятиви приватних осіб (наприклад, Плотянська досвідна станція к. Трубецького). Але згодом, значно пізніше, цю справу бере до своїх рук уряд; він почав надавати досвідній справі плановости та господарського ладу.
В наші часи Союз Радянських Республік має досить густу сітку досвідніх закладів; розподілено їх по території Союзу та так скеровано плани їхньої роботи, щоб, по можливості, охопити всю величезну ріжноманітність умов, в яких доводиться вести господарство. Для цього визначено окремі райони, що відріжняються одні од одного тими умовами, від яких урожайність залежить.
Для кожного району є своя досвідна станція; впертою роботою, протягом низки років, виробляє вона способи, що ними можна значно підвищити врожайність, а головне зробити їх постійними.
Використовувати наслідки кожної даної досвідної станції можна тільки тоді, коли умови господарства однакові з умовами досвідної станції. В невеличкій книжечці не можна докладно умови ці описати. От чому на наведені далі приклади побільшення врожаїв треба дивитися тільки як на приклади. Перш, ніж взятися до використання їх у свойому господарстві, треба порадитися зі своїм районним агрономом. У всякому разі тут будуть наведені найбільш типові приклади.
В цей район увіходять Сумський, Ахтирський, Лебединський, а почасти Богодухівський повіт Харківщини та найближчі місцевості Полтавщини, Чернигівщини й Курщини. Умови цього району коротко можуть бути схарактеризовані так: грунт — переважно, легка (глеювата й піскувата) чорноземля, що колись була (нерозбірливий текст) лісом. Ліс змінив чорноземлю: багато цінних для рослин споживних річей вимито з неї в нижчі шари грунту. За рік випадає тут снігу й дощу пересічно 620 міліметрів[1], при чому по частинах року ця кількість поділяється нерівно. За три зімові місяці випадає 89 м.м., весняних 94 м.м., літніх 196 м.м. і осінніх 131 м.м. Пересічна врожайність ріжних с.-г. рослин в районі така (пудів на десятину):
Озіма пшениця | 70.2 | пудів на десятину |
Ярова пшениця | 58.6 | |
Цукровий буряк | 984.6 | |
Картопля | 621.1 | |
Овес | 66.2 | |
Ячмінь | 62.4 | |
Гречка | 46.4 | |
Просо | 56.6 | |
Сояшник | 60.9 |
Найважливіші до збільшення врожайности заходи, що головним чином вживали їх досвідні станції, були:
a) Оброблення грунту.
b) Угноювання його.
c) Сорти рослин.
Крім цих основних питань є ще ціла низка инших, дуже ріжноманітних, що розроблюються на окремих станціях. Працюючи протягом низки років, станції добувають пересічні (середні) дані більш уже сталі, що на них, беручись до діла, з певною ймовірністю можна покладатись в своїх розрахунках.
Про ці три основні питання станція дає такий матеріял.а) Оброблення грунту: протягом низки років випробувано було ріжний пар як чистий, так і зайнятий і наслідки вивчення були такі (пудів на десятину):
ПАР | Рослини в пару | Озіме жито | Овес | ||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | ||
Ранній (квітневий) | — | 91 | 241 | 106 | 164 |
Пізній (петрівчаний)[2] | — | 76 | 203 | 100 | 146 |
Під зайнятий вікою мішанкою | 171 | 60 | 171 | 97 | 148 |
» » картоплею | 552 | 52 | 146 | 91 | 151 |
» » гарбузами | 831 | 42 | 136 | 93 | 153 |
Як видно з таблиці, чистий пар дав найбільший врожай зерна й соломи оз. жита й овса, ніж пар зайнятий. Але в той самий час останній дав досить значні врожаї рослин, що ними був засіяний. В той самий час ранній пар, порівнюючи з пізнім паром, цеб-то поліпшене парове оброблення грунту, дав проти гіршого пудів лишку:
Озіме жито | Овес | Разом | |||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи |
15 | 38 | 6 | 18 | 21 | 56 |
b) Угноювання грунту: з окремих угноєннів випробовували гній і фосфати — суперфосфат і томасівку (томасове борошно або томасшлак). На ріжних парах вплив гною визначився в таких числах: .
Квітневий | Петрівчаний | |||
Невгноєний | 2400 п. гною |
Невгноєний | 2400 п. гною | |
Оз. жито: зерна | 91 | 150 | 76 | 118 |
соломи | 241 | 373 | 203 | 313 |
Овес: зерна | 106 | 119 | 100 | 131 |
соломи | 164 | 178 | 146 | 186 |
Перш за все треба зазначити, що врожай озімого жита, по пізньому петрівчаному пару без угноєння, більший був за середній врожай у районі. Далі, що гній по пізньому пару дає зайвих порівнюючи з неугноєним:
Озімого жита пудів | Вівса пудів | Разом пудів | |||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи |
42 | 110 | 31 | 40 | 73 | 150 |
Таким чином, порівнюючи ці два засоби до збільшення врожайности — оброблення грунту та його угноювання — маємо:
Ранній пар дає зайвих проти пізнього пудів з десятини: | Пізній пар, угноєний, дає зайвих проти невгноєного пудів з десятини: | ||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи |
21 | 56 | 73 | 150 |
Озіме жито | Вівса | Разом | |||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи |
74 | 170 | 19 | 32 | 93 | 202 |
Очевидно, що угноюючи землю, ми можемо збільшити врожай дуже. Але з огляду на те, що гною майже завжди в господарстві не вистачає, виникає питання, чи не можна його чим небудь замінити. Виявляється, що коли не зовсім, то в значній мірі гній можна замінити такими угноєннями, як суперфосфат та томасівка, що їх дається стільки, щоб з ними попало в грунт 4 пуди фосфорового квасу на десятину[3]. Пересічно за низку років мали такі наслідки, угноюючи суперфосфатом та томасівкою поле під оз. жито:
Невгноєне поле | Угноєне поле | Збільшення врожаю | ||||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | |
Досвід з суперфосфатом | 89 | 210 | 139 | 297 | 50 | 87 |
Досвід з томасівкою | 88 | 209 | 140 | 331 | 52 | 122 |
Досвіди з цими угноєннями переводилося на ранньому пару. Але ми бачили, що гній у цих самих умовах дав зайвих 59 пудів зерна й 132 пуди соломи, цеб-то суперфосфат і томасівка своїм впливом наближаються до гною.
c) Як впливають попередні рослини на врожай ярової пшениці. Протягом низки років ярову пшеницю сіяли після ріжних рослин і, як можна бачити з дальшої таблиці, найкращою попередньою рослиною для цього хліба буде стрючкова рослина — горох.
ПІСЛЯ | |||||||
Гороху | Картоплі | Ярої пшениці |
Вівса | Гірчиці | Цукр. буряку | ||
Врожай ярої пшениці | Зерна | 80 | 79 | 70 | 70 | 68 | 58 |
Соломи | 150 | 140 | 128 | 123 | 119 | 104 |
d) Підсівні культури. Дуже вдалі й цікаві досвіди цієї станції з мішаними засівами, коли на одному полі сіється дві рослини разом. Так сіяли овес і моркву, мак і моркву. І мак, і овес звичайно розвивалися швидко та глушили моркву, але потім, коли їх зжинали, морква виправлялася і загалом давала непоганий врожай. Пересічно за 4 роки мали такі наслідки:
Чистий овес — зерна пудів |
Овес разом з морквою — пудів |
Чистий мак — пудів зерна |
Мак разом з морквою — пудів | ||
Вівса | Моркви | Маку | Моркви | ||
117 | 117 | 563 | 46 | 39 | 1337 |
Таким чином в цей спосіб за один рік беруть з одного поля два врожаї, а тому землю використовують повніше.
е) Сорти рослин. Дуже цікава робота цієї станції що до врожайности сортів картоплі та кукурузи. Вивчено дві групи сортів картоплі: ранні й пізні. За 6 років середні наслідки були такі:
РАННІ | ПІЗНІ | ||
Назва сорту | Врожай картоплі |
Назва сорту | Врожай картоплі |
«Пам'ять Костіна» | 1155 п. | «Вольтман» | 1632 п. |
«Бове» | 1126 » | «Меркер» | 1390 » |
«Жовта рожа» | 761 » | «Імператор» | 1075 » |
«Карл Довніт» | 1306 » |
Таким чином дав найбільший врожай пізній сорт „Вольтмана“ — 1632 пуди на десятину, а найменший — ранній сорт „Жовта рожа“ — 761 пуд. Ріжниця між ними аж 871 пуд.
Отже, вибравши відповідний сорт, можна збільшити врожай картоплі вдвоє.Дуже гарні наслідки мало також порівняння сортів кукурузи. За 5 років станція мала такі середні врожаї зерна (пудів з десятини):
Зубосхожі | Крем'янисті | ||
Назва сортів | Врожай зерна |
Назва сортів | Врожай зерна |
Мінезота № 23 | 149 | Грушевська | 146 |
Броункохті | 139 | Король Филип | 135 |
Мінезота № 13 | 111 | Чіквантіна Оранж | 113 |
Вибравши відповідний сорт, таким чином можна збільшити врожай зерна на 33–38 пудів на десятині.
Для північної частини України найбільш підходять досліди Носівської станції. Ця станція лежить недалеко від Ніжина на легкій чорноземлі. Опадів тут біля 500 міліметрів на рік. Грунти ці вимагають угноєння. Гній на них не тільки дає потрібні рослинам споживні річевини, але поліпшує і властивості грунту. За недостачою худоби гною мало; і станція здобула своїми дослідами засіб, хоч частково, замінити гній тим, що на пару вона культивує трави і зазделегідь косить їх на корма.
Треба зауважити, що на Носівській досвідній станції овес дає більші врожаї, ніж озіме жито. Так, середньо, за 4 роки в неугноєному трьохпільному плодозміні були такі врожаї зерна та соломи пудів на дес.
Зерна | Соломи | |
Озіме жито на середньому пару | 80 | 157 |
Овес після озімини | 103 | 117 |
Почасти тому, що озімина менш врожайна, ніж ярина, і тому, що тут вигідніший не чистий, а зайнятий пар, досвідів з чистим паром на станції спеціяльно не ставлять, а засівають пар травою, що не тільки не зменшує врожаю, а збільшує.
Носівська досвідна станція підрахувала, що десятина землі при угноєнню під конюшину, 20 пудів суперфосфату, дає лишку:
Зерна | Соломи | |
Озім. жита | 50 пуд. | 200 пуд. |
Вівса | 20 » | 20 » |
Сіна з конюшини | — | 130 » |
Виявилося ще вигідніше замісць конюшини сіяти еспарцет. Його врожай вищий від врожаю конюшини: еспарцет дає 217 пудів сіна замісць 130 пудів, що дає конюшина. А крім того, важливо й те, що еспарцет достигає на днів 10–14 раніш конюшини й дає можливість раніш зібрати сіно і взятися до оранки, підготовки грунту під озімину, що для озімини має велике значіння.
Вплив оброблення без угноєння, цеб-то рання оранка, скородження, щоб знищити бур'яни, дають, порівнюючи з сусідніми селянськими посівами, такі врожаї зерна на 1 десятині:
На досвідному полі | У селян | |
Озіме жито | 93 пуди | 53 пуди |
Овес | 103 » | 54 » |
ЗЕРНА | СОЛОМИ | |
Після фосфату | + 19 пуд. | + 33 пуди |
По салітрі | + 19 „ | + 34 „ |
По фосфаті та салітрі | + 48 „ | + 104 „ |
Значно більший буде лишок врожаю, коли озімина або ярове йде по конюшині. Та-ж сама кількість фосфату, що й раніш, дає такі прибавки врожаю на десятину — пудів:
Зерна | Соломи | |
Озіме жито | 40 | 214 |
Ячмін по конюшині | 37 | 102 |
Овес | 40 | 39 |
Просо | 39 | 57 |
Кукуруза | 84 | 38 |
Таким чином, по конюшині самий фосфат впливає навіть трохи сильніше, аніж фосфат та салітра разом.
Але найкраще угноєння це гній і чим більше гною дають в грунт, тим більший буде врожай. А саме: 1200 пудів гною на десятину дають зайвих пудів зерна та соломи:
Зерна | Соломи | |
Озіме жито | 19 | 60 |
Овес | 21 | 32 |
Коли-ж гною дати більше, то зерна буває навіть до 200 пудів з десятини, це для пшениці, ячменю, проса. Врожаї-ж картоплі та кукурузи і при невеликому навіть угноєнню збільшуються майже в 2 рази.
Таким чином, в даних умовах поруч з обробленням грунту і угноєння є важливий дуже чинник врожайности.
Станція біля с. Плоти, Балтського повіту, на Одещині. Грунт — важка глеювата чорноземля з 3.6–5.5 % гумусу. За рік опадів (пересічно за 18 років) буває 437.9 м. м., з них: в-осени 95.6, зімою 67.1, на-весні 105.4 й літом 169.3 м. м.
Досвідну станцію заснував Трубецький і довгий час утримував її. Тільки в останні роки перед війною станції почала допомагати держава.
Середні врожаї в селян района і в маєтку Трубецького в 1901–1909 p.p. були такі:
ОЗІМИНА | ЯРИНА | ||||||
Пшениця | Жито | Пшениця | Ячмінь | Овес | Кукуруза | Картопля | |
В маєтку | 99.3 | 90.0 | 70.0 | 84.1 | 83.2 | 123.0 | 404 |
У селян: | 58.2 | 56.6 | ? | — | — | 72.6 | — |
a) Оброблення грунту під озіме. Протягом низки років пробували чистий пар ріжночасової оранки, причому пересічно були такі врожаї (пудів з десятини):
Оз. пшениця | Оз. жито | |||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | |
Пар чорний | 118 | 196 | 147 | 228 |
» квітневий | 110 | 178 | 135 | 225 |
» травневий | 106 | 115 | 124 | 202 |
» петрівчаний | 102 | 171 | 116 | 170 |
Порівнюючи наведені в таблицях числа, бачимо, що найкращі наслідки дав пар чорний, на якому, проти пізнього петрівчаного пару, мали зайвих для оз. пшениці 16 пуд. зерна й 25 пуд. соломи, а для озімого жита — зайвих 31 пуд зерна й 53 пуд. соломи. Разом з тим найгірший взагалі петрівчаний пар, як слід культурно доглянений, дав урожаї озімини, удвоє більші, ніж у сусідніх селян.
b) Угноювання. Гній давали на квітневий (ранній весняний) пар. Пересічно за де-кілька років в чотирьохпільному плодозміні мали такі наслідки (пудів на десятину)
Озіма пшениця |
Оз. жито | Кукуруза | Цукрового буряку без гудини |
Ярої пшениці | |||||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | ||
На невгноєному | 120.8 | 193.5 | 118.7 | 178.5 | 131.1 | (200) | 942 | 68.1 | 125.7 |
2400 п. гною | 158.8 | 312.3 | 167.8 | 279.7 | 161.0 | (240) | 1532 | 85.3 | 156.5 |
Побільшало від гною |
38.0 | 118.8 | 49.1 | 101.2 | 29.9 | (40) | 590 | 17.2 | 50.8 |
Що це дійсно так, можна переконатися з таких даних про врожаї ярових хлібів на ріжному пару:
Чорний | Квітневий | Травневий | ||||
Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | Зерна | Соломи | |
Пшениця Улька | 101.3 | 165.1 | 100.8 | 167.2 | 97.9 | 165.6 |
Ячмінь | 141.7 | 163.8 | 139.2 | 156.8 | 136.6 | 160.9 |
Овес | 126.9 | 147.0 | 120.5 | 119.5 | 119.5 | 160.0 |
с) 3 сортів ріжних рослин найвиразніші дає картопля. На жаль досвіди з її сортами провадилися тільки протягом двох років. Тому й немає можливости вивести сталі пересічні дані про зріст врожайности. Щоб показати, проте, наслідки наведемо дані з цих досвідів.
СОРТ | 1910 рік | 1911 рік |
Американка | 1040 | 1260 |
Президент Крюгер | 1600 | 2688 |
Д-р Орт | 1312 | 2725 |
Ерна | 1632 | 1920 |
Етафорт | 1680 | 1984 |
Досвідне поле під м. Херсоном обслуговує потреби: хліборобства посушливої частини України. Грунт — так званий каштановий — чорноземля з невеликою кількість гумусу (1.82 %), з малими запасами поживних для рослин річей. За рік буває опадів 315 м.м. Досвідне поле працює давно й належить до найстаріших досвідних закладів. Розроблялося головним чином питання, як обробляти грунт, щоб знайти засоби проти посухи. Наслідки роботи коротко будуть такі (найважливіші):
а) В питаннях оброблення грунтів під озімину порівнювались пари ріжночасової основної оранки, і пересічно за 20 років станція мала такі врожаї озімого жита:
ПАР | ||||
Чорний | Квітневий | Петрівчаний | По стерні | |
Зерна | 109.3 | 114.1 | 72.5 | 61.0 |
Соломи | 257.5 | 264.9 | 161.2 | 127.8 |
Найбільший врожай був на квітневому пару. В порівнянні з широко розповсюдженим в районі засівом озімини по стерні, станція мала лишку 53.1 пуд. зерна й 137 пуд. соломи. В той же час пересічний врожай озімого жита в районі був 36.7 пуд. зерна на десятину, цеб-то по квітневому пару врожай був утроє більший.
Таким чином тут найголовнішим засобом збільшити врожай озімого буде добре оброблення пару.
b) Угноєння в цьому районі не збільшує врожаю, а навіть зменшує його. Так пересічно за 8 років по чорному пару озіме жито дало врожай зерна й соломп такий:
Зерна | Без угноєння |
2400 пуд. гною |
Зменшення від гною 9.3 пуд |
149.8 | 140.5 | ||
Соломи | 317.3 | 327.3 | Збільшення від гною 10.0 пуд. |
Гній, таким чином, зменшив врожай зерна на 9.3 пуд., а соломи збільшив на 10.0 пуд. Цей засіб в даних умовах не дає добрих наслідків при такій кількості гною.
с) Час посіву озімини залежить од способу виготовлення грунту, бо в сухий грунт сіяти не можна; проте, в однакових умовах оброблення грунту значно впливає на врожай озімини, в чому можна пересвідчитися з таких даних про врожай зерна (пудів на десятину):
Засів ранній | Озімина | |
Жито | Пшениця | |
110.3 | 76.1 | |
» середній | 115.3 | 82.6 |
» пізний | 92.5 | 45.1 |
Роботи цієї найстарішої української досвідної станції заслуговують на увагу не тільки тому, що досвіди її тягнуться довгий час, а й тому, що станцію розташовано на лісовому суглинкові — на грунті, що досить розповсюджений на Україні. Грунт цей має в собі 2.61 % гумусу й 0.222 % азоту. За рік буває опадів 456 м.м. Наслідки роботи цієї станції великі. Коротко можна ЇХ подати так:
а) Оброблення грунту під озімину на ріжному чистому пару дало такі наслідки пересічно за багато років:
ПАР | |||||
Чорний | Квітневий | Травнений | Петрівчаний | ||
Оз. жито | Зерна | 142 | 143 | 134 | 105 |
Соломи | 312 | 317 | 290 | 200 |
Щоб як слід оцінити наведені в таблиці цифри, треба мати на увазі, що пересічна врожайність оз. жита на губернію у селян складає 61.3 пуди зерна з десятини, цеб-то пересічна врожайність на станції в найгірших умовах майже вдвічі більша від пересічної по всій губернії. Такі досягнення в культурі поля зробила досвідна станція. З ріжного пару найкращі наслідки дав ранній весняний пар, збільшивши врожай, порівнюючи з пізнім паром, на 38 пуд. зерна й 87 п. соломи.
b) Угноювання гноєм на тому самому пару проти невгноєних дало лишок зерна озімого жита (пудів на десятину):
На | петрівчаному | пару | 30 | п. |
„ | травневому | „ | 28 | „ |
„ | квітневому | „ | 10 | „ |
Між иншим, зазначимо, що на Україні це єдина станція, де калійне угноєння дає гарні наслідки, збільшуючи врожай озімої пшениці пересічно на 19 пудів зерна з десятини.
Дуже цікаві спостереження цієї станції над часом оранки грунту під ярову пшеницю. Пересічно за багато років ріжночасова оранка дала такі наслідки (пудів на десятину):
Зерна | ОРАНКА В | ||||
липні | серпні | вересні | листопаді | весною | |
87 | 76 | 71 | 63 | 60 | |
Соломи | 167 | 142 | 125 | 113 | 106 |
Цеб-то, чим раніше зоране було поле, тим більше воно вродило.
От-ті найважливіші дані типових що до цього досвідних закладів про порівнююче технічне значіння важливіших засобів до збільшення врожайности, оброблення грунту та угноєння його.
НАЗВА | Рік заснування | Площа | Адреса |
Краєві досвідні заклади: | |||
Харківська досвідна станція | 1910 | 650 | Харків, Чугуївське шосе, |
„ дос. ст. по бджільн. | 1920 | — | Харків. |
Київська досв. ст. | 1914 | 346 | Київ, Краєв. Упр. по. досв. спр. |
Катериносл. досв. ст. | 1914 | 500 | ст. Синельниково. |
Харківщина. | |||
Харківська контрольна насін. ст. | — | — | м. Харків |
Сумська досв. ст. | 1904 | 74 | м. Суми |
Сватівська досв. ст. (зруйн. в березні 1921 р.) | 1912 | 265 | Сватова Лучка, Куп'янський пов. |
Полтавщина. | |||
Полтавська досв. ст. | 1884 | 90 | м. Полтава |
Гадяцька досв. ст. | 1914 | 463 | п. о. Піски, Лохвицьк. пов. |
Константиногородська досв. ст. | 1914 | 60 | м. Константиноград. |
Лохвицька досв. ст. по культ тютюну | 1893 | 25 | м. Лохвиця |
Лубенська досв. ст. | 1916 | 12½ | м. Лубни. |
Солонецька селекц. станц. | — | — | ст. Солониці. |
Драбовська досв. ст. | 1909 | 70 | ст. Драбово-Барянська |
Підставська досв. ст. | 1893 | 156 | п. о. Безпальче., Золот. пов. |
Чернигівщина. | |||
Носівська досв. ст. | 1911 | 75 | ст. Носівка, Ніжинськ. пов. |
Чемерське досв. поле | 1916 | 150 | Чемерск, Козелецьк. пов. |
Мокиївське досв. поле | 1910 | 92½ | с. Мокиївка, Ніжин. пов. |
Новозибківська досв. ст. | — | — | м. Новозибків. |
Київщина. | |||
Міко-Ентомолог. станція | — | — | ст. Сміла, Черкаськ. пов. |
Мліївська садово-город. досв. ст. | — | — | м. Черкаси. |
Радомиська досв. ст. | 1913 | 100 | ст. Ірша, Радом. повіту |
Уманьська досв. ст. | 1913 | 55 | м. Умань |
Київська контр. ст. нас. і угноєн. | 1913 | — | м. Київ |
Міко-Ентом. станц. по боротьбі з шкідниками рослин | — | — | „ |
Ентомолог. ст. на території садиби Політехн. Інстит. | — | — | „ |
НАЗВА | Рік заснування | Площа | Адреса |
Одесщина. | |||
Одеська досв. ст. | 1894 | 60 | м. Одеса |
„ селекц. ст. | — | 32 | „ |
„ винороб. ст. | — | 15 | „ |
Вознесенське досв. поле | 1914 | 50 | м. Вознесенськ. |
Миколаївщина. | |||
Миколаївське досв. господ. по садівн., городн., насін. і скотарству | — | — | м. Миколаїв |
Алешківська досв. тют. плантац. | — | — | м. Алешки, Дніпр. пов. |
Алешківська досв. виногр. шкіл. | — | — | „ „ „ |
Херсонська досв. станція. | 1890 | 62 | м. Херсон |
Аджамська. | 1912 | 120 | м. Єлисаветград. |
Катеринославщина. | |||
Жданівске досв. поле | 1915 | 50 | м. Ново-Московськ. |
П'ятихатське досв. поле | 1915 | 50 | ст. П'ятихатка |
Донеччина. | |||
Слав'яносербське досв. поле | 1908 | 40 | м. Луганськ |
Маріупольське. | 1911 | 63 | м. Маріуполь. |
Луганське досв. поле | — | — | м. Луганськ |
Запоріжжя. | |||
Акимовська | — | — | ст. Акимовка. |
Поділля. | — | — | |
Маличівське досв. поле | — | — | Літинський повіт. |
Досв. поле при Кам'янець-Подільск. с.-г. Інституті | — | — | м. Кам'янець-Подільський. |
Шереметьївська досв. ст. | — | — | м. Винниця. |
Волинь | |||
Чарторийська досв. ст. | — | 69½ | с. Чортория, Нов-Вол. пов. |
Сарненсько болот. досв. поле. | — | 262 | ст. Сарни, Рівненськ. пов. |
Житомірський досв. хмільник | — | 3,6 | м. Житомир. |
——————
- ↑ Цеб-то, коли-б уся вода, що падає з дощем, снігом, градом та инш. опадами, не входила в землю протягом цілого року, то на рівному місці вода стояла-б завглибшки 520 мм. (520 мм. рівняються ¾ арш.). Щоб дізнатися про кількість опадів, вживається спеціяльного приладу «дощоміра» (Перекл.).
- ↑ «Петрівчаним» звемо пар, зораний в липні біля Петра. (Перекл.)
- ↑ Рослина для свого росту, як дознано, потрібує 7 річевин: азоту, фосфору, калію, кальцію, сірки, заліза й магнію. У грунті найчастіше не вистачає перших трьох, цеб-то азоту, фосфору й калію. Недостача кальцію буває рідше; що-ж до сірки, заліза й магнія, то рослина потрібує їх не багато. Щоб поповнити у грунті запаси азоту, фосфору або калію, кладуть у грунт мінеральні угноєння, цеб-то такі солі, в яких є зазначені матеріяли. Суперфосфат і томасівка мають в собі фосфоровий квас, а крім того ріжні підмішки, що не мають значіння гною. Щоб дізнатися, скільки треба взяти суперфосфату чи томасівки, щоб у них було 4 пуди фосфорового квасу, треба знати, скільки його має угноєння на %%. Коли, скажемо, маємо суперфосфат, в якому 18% фосфорового квасу, а в грунт треба внести 4 пуди цього квасу, то поділивши 4 пуди (160 фунтів) на 18 і помноживши на 100, матимемо 22 пуди 9 фун. суперфосфату, що при цих умовах треба покласти в грунт. (Перекл.).
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|