Словник української мови (1937)/двигнути

by Борис Грінченко

◀ двигіт

Словник української мови Борис Грінченко Д двигнути

двигнутися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дви́га́ти, гаю, гаєш, одн. в. дви́гну́ти, гну, гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні ногою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, пане брате, людей розбивати. Гол. I. 165.