Словник української мови (1937)/двійло

by Борис Грінченко

◀ двійко

Словник української мови Борис Грінченко Д двійло

двійловий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дві́йло, ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжке двух или трех пар волов вдоль; им соединяются ярма соседних пар. ЗОЮР. I. 76. 2) Железо у сохи с двойным острием.