Словник української мови (1937)/двигіт
◀ двигатися | Словник української мови Д двигіт |
двигнути ▶ |
|
Дви́гіт, готу, м. Сотрясение, дрожание. Як пустив батько млин, та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш. Левиц.