Словник української мови (1937)/дверці
| ◀ дверниця | Словник української мови Д дверці |
дверчата ▶ |
|
Две́рці, рець, ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13295. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Ото всі посідали на коні, останній вийшов із дверець і сказав: «Дверці, замкніться!» І двері замкнулись. Рудч. Ск. II. 141.