Словник української мови (1937)/двигтіти

by Борис Грінченко

◀ двигтіння

Словник української мови Борис Грінченко Д двигтіти

движати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Двигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дрижали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192.