Словник української мови (1937)/двійний
◀ двійнесенький | Словник української мови Д двійний |
двійник ▶ |
|
Двійни́й, а, е. 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. Ум. Двійнесенький.
◀ двійнесенький | Словник української мови Борис Грінченко Д двійний |
двійник ▶ |
|
Словник української мови — Д
двійний
Борис Грінченко
1937
Двійни́й, а, е. 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. Ум. Двійнесенький.