Словник української мови (1937)/двоє
◀ двічі | Словник української мови Д двоє |
двоєм ▶ |
|
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7.