Словник української мови (1937)/дворяк
| ◀ дворядовий | Словник української мови Д дворяк |
дворян ▶ |
|
Дворя́к, ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не маш. Чуб. V. 366.