Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двойнити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двойни́ти, ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. На віщо не подивлюся я, то все двойнить мені. Харьк.