Словник української мови (1937)/двійко
| ◀ двійка | Словник української мови Д двійко |
двійло ▶ |
|
Двійко, чис. Ум. от двоє. І їх лиш тільки двійко було. Федьк. Грин. I. 203.
| ◀ двійка | Словник української мови Борис Грінченко Д двійко |
двійло ▶ |
|
Словник української мови — Д
двійко
Борис Грінченко
1937
Двійко, чис. Ум. от двоє. І їх лиш тільки двійко було. Федьк. Грин. I. 203.