Словник української мови (1937)/двоїти
◀ двоїстий | Словник української мови Д двоїти |
двоїтися ▶ |
|
Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Делать или говорить один раз так, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Екатериносл. у.