Словник української мови
Борис Грінченко
Б
Київ: Соцеквидав України, 1937
А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж
 
Б
 
Б–Ба · Бг–Бе · Бж–Би · Бі · Бл · Бо · Бр · Бу

бура  •  буравий  •  бурак  •  бурастий  •  бурачинка  •  бурачки  •  бурачник  •  бурбулянка  •  бурда  •  бурдей  •  бурдій  •  бурдюг  •  бурдюк  •  буреки  •  бурення  •  бурий  •  буритель  •  бурити  •  буритися  •  буришечка  •  буришка  •  бурівник  •  буріти  •  бурка  •  буркало  •  буркання  •  буркати  •  бурківка  •  буркіт  •  буркітливий  •  буркітник  •  буркниця  •  буркнути  •  буркований  •  бурковина  •  буркотати  •  буркотіти  •  буркотун  •  буркування  •  буркувати  •  буркуку!  •  буркун  •  буркунець  •  буркунина  •  буркуночок  •  буркунчик  •  буркут  •  буркутати  •  буркутовий  •  буркутський  •  бурлак  •  бурлакування  •  бурлакувати  •  бурлаха  •  бурлацтво  •  бурлацький  •  бурлаченько  •  бурлачина  •  бурлачити  •  бурлачка  •  бурлачок  •  бурливий  •  бурлиголова  •  бурлити  •  бурлій  •  бурло  •  бурмак  •  бурмило  •  бурмистер  •  бурмистерський  •  бурмистренко  •  бурмистрівна  •  бурмистрова  •  бурмиструвати  •  бурмій  •  бурмоситися  •  бурмотати  •  бурний  •  бурок  •  буроха  •  бурочка  •  бурса  •  бурсак  •  бурсацтво  •  бурсацький  •  бурсачина  •  бурсачище  •  бурсачня  •  бурсачок  •  бурсуватися  •  бурт  •  бурта  •  буртись!  •  буртити  •  буртіль  •  буртниця  •  буртувати  •  бурувати  •  бурулечка  •  бурулька  •  бурун  •  бурундук  •  бурунька  •  бурх!  •  бурхайло  •  бурхання  •  бурхати  •  бурхвиця  •  бурхливий  •  бурхнути  •  бурхнутися  •  бурхотіти  •  бурчак  •  бурчало  •  бурчати  •  бурчачок  •  бурчимуха  •  бурштин  •  бурштиновий  •  бурьовий  •  буря  •  буряк  •  буряковий  •  буряковиння  •  бур'ян  •  бур'янина  •  бур'яніти  •  бур'янник  •  бур'януватий  •  бур'януватіти  •  бур'янчик  •  бур'янюка  •  буряти  •  бурячиння  •  бурячковий  •  бурячник  •  бурячок  •  бурячча