Словник української мови (1937)/бурлакувати

by Борис Грінченко

◀ бурлакування

Словник української мови Борис Грінченко Б бурлакувати

бурлаха ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылем, батраком, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.