Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́рка, ки, ж. 1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. I. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. П. № 159. 2) Род башлыка у опанчі. Гол. Од. 18. 3) = Картопля. Фр. Пр. 130. 4) = Буря. Вх. Уг. 229. Ум. Бу́рочка.