Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурда
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурда́, ди́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. 2) Род игры у мальчиков: попадают камешками в поставленную стоймя каменную плиту или кусок доски; выигрывает — дає́ бурду́ — сваливший плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задам я тебе трезвону! Шейк.