Словник української мови (1937)/бурлиголова
| ◀ бурливий | Словник української мови Б бурлиголова |
бурлити ▶ |
|
Бурли́голова, ви, м. Беспокойный человек, забияка. Як прийде оця бісова бурлиголова додому, — так усе й піде перевертом по хаті. Екатериносл. г.