Словник української мови (1937)/бурити
| ◀ буритель | Словник української мови Б бурити |
буритися ▶ |
|
Бу́рити, рю, риш, гл. 1) Разрушать, ниспровергать, разорить. 2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила. 3) Волновать, возмущать. 4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.