Словник української мови (1937)/буртись!
◀ бурта | Словник української мови Б буртись! |
буртити ▶ |
|
Бурти́сь! меж., выражающее быстрое падение. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбиралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь! Г. Барв. 79.