Словник української мови (1937)/бурун

by Борис Грінченко

◀ бурулька

Словник української мови Борис Грінченко Б бурун

бурундук ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Буру́н, на́, м. 1) Вал (в море, реке). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. I. 146. 2) Сугроб. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.