Словник української мови (1937)/бурулька
| ◀ бурулечка | Словник української мови Б бурулька |
бурун ▶ |
|
Буру́лька, ки, ж. 1) Точеная головка у палки. 2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. Греб. 386. 3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б'ють під стелю через рульки джерела сивухи. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Ум. Буру́лечка.