Словник української мови (1937)/бурий

by Борис Грінченко

◀ бурення

Словник української мови Борис Грінченко Б бурий

буритель ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́рий, а, е. 1) Бурый, серый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130. 2) О головном уборе: в складках, в сборках. Вх. Уг. 225. 3) Сердитый, рассерженный. Фр. Пр. 130.