Словник української мови (1937)/бурдій
◀ бурдей | Словник української мови Б бурдій |
бурдюг ▶ |
|
Бурді́й, дія, м. = Бурдей 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27.