Словник української мови (1937)/буркіт

by Борис Грінченко

◀ бурківка

Словник української мови Борис Грінченко Б буркіт

буркітливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́ркіт, коту, м. 1) Воркование. 2) Шум. Іноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт. Св. Л. 217. 3) Ворчанье.