Словарь української мови
Борис Грінченко
О
Берлін: Українське слово, 1924
А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я
 
О.
 

оцапіти  •  оцаритися  •  оцарок  •  оцвенок  •  оцвісти  •  оцвітати  •  оце  •  оцей  •  оцет  •  оцирклювати  •  оцілок  •  оцінувати  •  оцупалок  •  оцупіти  •  оцупок  •  оцюди  •  оча  •  очай  •  очанка  •  очапатися  •  очарувати  •  очевидьки  •  очедирини  •  очемеріти  •  оченько  •  оченьпати  •  оченя  •  очепа  •  очепити  •  очепіритися  •  очепляти  •  очеплятися  •  очепурити  •  очервивіти  •  очередити  •  очеремха  •  очерет  •  очеретина  •  очеретинка  •  очеретуватий  •  очеретяний  •  очеретяник  •  очеретянка  •  очеркнути  •  очеркнутися  •  очернити  •  очерт  •  очечко  •  очикнутися  •  очиншуватися  •  очистити  •  очиська  •  очиток  •  очиці  •  очищати  •  очищатися  •  очищення  •  очі  •  очікувати  •  очіпок  •  очко  •  очкове  •  очковий  •  очкувати  •  очкур  •  очкурник  •  очкурня  •  очмана  •  очманіти  •  очній  •  очортіти  •  очуватися  •  очужілий  •  очужіти  •  очуматися  •  очунювати  •  очутися  •  очутити  •  очутіти  •  очухатися  •  очухрати  •  очучати  •  очучатися  •  ошада  •  ошадіти  •  ошалапутити  •  ошалемоніти  •  ошалений  •  ошаліти  •  ошанування  •  ошанути  •  ошанутися  •  ошанцювати  •  ошанцюватися  •  ошара  •  ошарпанець  •  ошарпати  •  ошатний  •  ошатно  •  ошахрати  •  ошахрувати  •  ошварь  •  ошелест  •  ошемоніти  •  ошепулити  •  ошешелитися  •  ошибати  •  ошийник  •  ошийок  •  ошимок  •  ошкульно  •  ошмалити  •  ошмарувати  •  ошморгати  •  ошморгнути  •  ошморгувати  •  ошмульгати  •  ошпарити  •  ошпарювати  •  ошпетити  •  ошуканець  •  ошукання  •  ошуканство  •  ошукати  •  ошукач  •  ошукувати  •  ошукуватися  •  ошурка  •  ошуста  •  ощада  •  ощадити  •  ощадний  •  ощадність  •  ощадно  •  ощадок  •  ощажати  •  ощенитися  •  ощеп  •  ощепина  •  ощепити  •  ощіп  •  ощіпок  •  оюн