Словарь української мови (1924)/Ол–Он
| ◀ Н | Словарь української мови О |
П ▶ |
|
оладка • оладок • олгати • оле! • оледащіти • оледиця • олейкарь • олейник • оленець • оленина • олениця • оленка • оленок • олень • оленя • олжа • олживий • олива • оливець • оливка • оливний • оливо • олив'яний • олив'янка • олій • олійний • олійник • олійниківна • олійниця • олійниченко • олійничка • олійня • олійок • олінь • оліпити • олія • оліярня • олтарь • олупити • олці • ольмик • ольха • ольшина • омазкати • омаль • омамити • оман • омана • оманець • оманити • оманний • оманювати • омаста • омах • омаць • омачка • омег • омеґа • омела • омельга • омелюх • омелюха • омерзитися • омертвіти • омет • омивати • омилити • омилка • омилок • омильний • омиляти • омилятися • оминати • омити • омірати • омітати • омлівати • омолок • оморочити • оморочувати • омоскалити • омоскалювати • омоскалюватися • омохтіти • омочити • омпити • омпно • омрак • омрачатися • омряк • омурати • омшаник • омшити • ом'яснутися • он • онавісніти • онагр • онада • онаджити • онакий • оначити • онде • ондека • оне • онемощіти • ониж • оник • оніміти • оно • оновити • оновлення • оновляти • оногди • оногдивай • онудніти • онук • онука • онуча • онучечка • онушник • онцихрист • онь