Словарь української мови (1924)/ошукувати
| ◀ ошукач | Словарь української мови О ошукувати |
ошукуватися ▶ |
|
Ошу́кувати, кую, єш, сов. в. ошука́ти, ка́ю, єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. I. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. II. 21.