Словарь української мови (1924)/очунювати
| ◀ очуматися | Словарь української мови О очунювати |
очутися ▶ |
|
Очу́нювати, нюю, єш, сов. в. очу́няти, няю, єш, гл. Приходить, прійти въ себя, оправиться, выздоровѣть. Г. Барв. 195. Як поїм я його (молока), то здається зараз і очуняю. Рудч. Ск. I. 133. Оце трохи очуняв, а то було так придавило, що трохи не вмер, — кобиляче молоко п'ю. Верхнеднѣпр. у. Сивилла трохи очуняла. Котл. Ен. III. 15.