Словарь української мови (1924)/ошийник
| ◀ ошибати | Словарь української мови О ошийник |
ошийок ▶ |
|
Оши́йник, ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці. Св. Л. 298.