Словарь української мови (1924)/Бла–Бле
| ◀ А | Словарь української мови Б |
В ▶ |
|
блават • блаватас • блаватний • блаватус • блавучити • благаний • благання • благати • благатися • благач • благащий • благий • благо • благовірний • благовісний • благовісник • благовіст • благовістити • благовіщення • благовіщний • благодар • благодатний • благодатно • благодать • благоподобно • благополучний • благополучно • благородний • благородність • благословенний • благословення • благословенство • благословити • благословляти • благословлятися • благостинний • благостиня • благость • благочестивий • благочестя • благочинний • благочинник • благуватий • благузнити • благунка • благущий • блаженний • блаженство • блажитися • блажчий • блазен • блазенство • блазенський • блазень • блазеня • блазник • блазнити • блазнитися • блазнувати • блазнюк • блазнюха • блазнючка • блазня • блакит • блакитний • блакитніти • блакить • блам • бламанка • бланений • бланя • бланяр • блатнарь • блевіт • блевузнити • блезно • блейвас • блейвасовий • блекитець • блекіт • блеклий • блекнути • блекот • блекота • блекотати • блекотиця • блекотора • блендати • блеск • блескітка • блескотіти • блеснути • блехувати • блешня • блещі • блеяти