Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блават
Берлін: Українське слово, 1924

Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.