Словарь української мови (1924)/благий

by Борис Грінченко

◀ благащий

Словарь української мови Борис Грінченко Б благий

благо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: „Боже благий, Боже мій милостивий!“ каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.